foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
Я наберу у жменю і покладу в кишеню трохи щастя, трохи сміху, трохи світла. А в день сумний дістану – і все барвистим стане від щастя, і від сміху, і від світла. Який ти - такий світ: дружній, щедрий, чистий. Усміхнися йому, усміхнись барвисто. Поділися теплом, бо воно зігріє. Лише той, хто його роздає - радіє.

Променята

Сайт вчителя початкових класів Уляни Данилівни Захарчук (Михаць)

Балачка

There are no posts in the Shoutbox

  • :D
  • :S
  • :(
  • :)
  • :O
  • ;)
  • lol
  • :@
  • :P
Cancel

Ласкаво просимо!

Доброго часу доби! Дякую, що завітали на мою сторінку! Сподіваюсь, знайдете тут щось корисне саме для Вас.

До зустрічі!

Хто тут

На сайті 112 гостей та користувачі відсутні

Останні коментарі

Календар України

Кнопочка для друзів

logo knopka

Молитва - могутній засіб спасіння!

Календар подій

Today
Найближча цього місяця
Попередній місяць Попередній день
Наступний день Наступний місяць
День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні
Hits : 513
by Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

ScorbotaНе дивлячись на те, що багатьом визнаним і компетентним військовим історикам вдалося майже в найдрібніших подробицях, відтворити хід подій тих далеких років і знайти відповідь на безліч питань, перед нами напевно ще на тривалий час залишиться незрозумілим одне - чому за права, благополуччя і прогрес однієї частини людей, об’єднаних якоюсь загальною ідеєю, обов’язково повинні розплачуватися своїм життям, здоров’ям і перспективами інші?

22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Невже ми забули про це?

Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може даже онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

Пам’ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нам. А потім знову 22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ... і ...

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях, за даними проекту DilovaMova: Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000, вона має назву "День скорботи и вшанування пам’яті жертв Війни в Україні"; Росія - Указом Президента Російської Федерації від 8-го червня 1996 року № 857 "Про День пам’яті і скорботи"; Білорусія 22-е червня відзначає як «День всенародної пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни». Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Але чи є надія уникнути повторення подібного віроломства і насильства по відношенню до нас і наших дітей?

Вона є. Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це!

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати дописи

2019 Copyright Променята Rights Reserved