Ваша дитина лише недавно почала читати. Перед сном ви вкладаєте її в ліжко, і вона з натхненням береться до читання вам короткого оповідання. Неминуче їй зустрічається важке слово, наприклад, «вдячність». Дитині потрібен якийсь час, щоби правильно його прочитати. Потім вона каже: «Тату, хіба ти не радий, що я так добре впоралась із цим словом? Мені здається, я просто відчуваю, як росте мій мозок». Таким чином, дитина озвучує явні ознаки «мислення зростання» (орієнтації мислення на розвиток).
Дослідження показують, що треба хвалити дитину не за те, що їй уже добре вдається, а за завзятість під час подолання труднощів. При цьому важливо звертати увагу дітей на те, що мозок розвивається безпосередньо у процесі такого роду боротьби.
Розвиток у дитини мислення, спрямованого на навчання, може бути значно важливішим, ніж усе навчання, разом узяте.
Дослідники виявили, що мозок схожий на м’яз, і чим більше він використовується, тим потужнішим стає. Також вони дійшли висновку, що нейронні зв’язки формуються й розширюються швидше, коли ми робимо помилки при виконанні складних завдань, а не при постійних успіхах, виконуючи легкі завдання. Це означає, що наші розумові здібності підлягають розвитку, і кращий спосіб розвивати інтелект – це виконувати складні завдання, при виконанні яких можна зазнати невдачі.
Та не всі це розуміють. Фахівці, які десятиліттями вивчають спрямованість людського мислення на навчання, стверджують, що більшість людей дотримуються одного із двох типів мислення: фіксованого мислення або «мислення зростання».
Прихильники фіксованого типу мислення помилково вважають, що люди бувають або розумними, або ні, і що інтелект фіксується на генному рівні. Люди з «мисленням зростання» правильно вважають, що здібності та інтелект можна розвинути за допомогою зусиль, боротьби (подолання) й невдач. Фахівці виявили, що люди з фіксованим мисленням, як правило, зосереджують свої зусилля на завданнях, при виконанні яких вони мають високу ймовірність успіху, й уникають завдань, виконуючи які, їм, можливо, доведеться поборотись, що, відповідно, обмежує їхнє навчання. Люди з «мисленням зростання» приймають виклик і розуміють, що завзятість і зусилля можуть змінити результати навчання. Як ви розумієте, це відповідає тому, що остання група більш активно примушує себе долати труднощі й інтелектуально розвивається.
Доброю новиною є те, що типу мислення можна навчити, воно піддатливе. Захоплює те, що дослідники розробили методи, так звані «інтервенції мислення зростання», які продемонстрували, що навіть невеликі зміни у спілкуванні або, здавалось би, нешкідливі коментарі можуть мати досить довгострокові наслідки для розвитку мислення людини. Наприклад, хвалити процес («Мені дуже подобається, як ти працював над вирішенням цього завдання»), а не вроджені здібності чи талант («Ти такий розумний!»), – це один зі способів зміцнити «мислення зростання». Похвала процесу підкреслює зусилля; похвала таланту зміцнює людину в думці, що вона досягла успіху (або не досягла) лише завдяки своїм уродженим якостям. Це було доведено на прикладі: студенти почали витрачати більше часу на навчання після того, як оцінили їх завзятість і наполегливість, що підтверджує той факт, що мозок має певні властивості м’язів.
Інтернет – це здійснена мрія для людини з «мисленням зростання». Зараз існує безпрецедентний доступ до нескінченних матеріалів про розвиток. Та сучасне суспільство не зможе повною мірою скористатись цією перевагою, доки в ньому не буде переважати «мислення зростання». А якщо активно спробувати змінити цю ситуацію? Що, якби ми почали використовувати всі засоби, наявні в нашому розпорядженні, щоб застосовувати метод «інтервенції мислення зростання» стосовно всіх, хто нам дорогий? Це передбачає певний спосіб спілкування зі своєю дитиною, спосіб управління підлеглими на роботі, те, як ви вивчаєте нову мову або інструмент. Якщо суспільство в цілому почне визнавати необхідність долати труднощі при навчанні, вкладаючи в нього зусилля, розкриттю глобального людського потенціалу не буде кінця.
А тепер приємна несподіванка. Читаючи цю статтю, ви вже проходите першу половину «інтервенції мислення зростання». Досвід показує, що лише спонукаючи людину до дослідження (наприклад, озброївши знаннями, що мозок ефективніше розвивається при неправильній відповіді на запитання, ніж при правильній), можна почати змінювати спрямованість мислення. Друга половина інтервенції полягає в тому, що ви повинні поділитись цими дослідженнями з іншими людьми. Тобто коли ваша дитина або хто завгодно запитає вас про навчання, розкажіть їм лише одне: якщо людина докладає зусилля й робить помилки, вона може навчитися чого завгодно.
Джерело: “Розвиток дитини – сайт для розумних батьків”
Автор публікації
