Для запису звукового складу слів використовують квадратні дужки.
Букви-звуки записуємо окремо один від одного, лише злиття [дж] та [дз] з’єднуємо, і вгорі об’єднуємо дужкою, бо то один звук.
Ненаголошені [е] та [и] записують так [еи], [ие].
В транскрипції не використовують букв я, ю, є, ї, щ та ь, лише вказують звуки, які вони позначають. Не пишемо і великі букви (звуки великими не бувають).
М’якість приголосного позначаємо штрихом біля букви, яка його позначає. Наприклад [л’], [н’].
М’які подовжені приголосні звуки позначаємо так: нн [н’:], лл [л’:], сс [с’:], дд [д’:], зз [т’:] і т. д.
Ставимо наголос простим олівцем, аби відрізнити його від штриха, який позначає м’якість приголосного.
Вертикальними лініями простим олівцем поділяємо слова на склади.
Лічимо і записуємо кількість складів, букв та звуків.
Запис слова за допомогою фішок – умовних знаків, які вивчали в 1-му класі, називається звуковою моделлю слова. Вчимось записувати транскрипцію, пам’ятаємо моделювання слів.
Автор публікації
